Вимоги до курсової роботи 2020

В цій статті ми проконсультуємо Вас по всім запитанням, що можуть виникнути в процесі написання курсової роботи.

Що таке курсова робота?

Курсова робота – це проміжна наукова робота, що пишется студентом вищого навчального закладу за результатами семестру або частіше по результатам року. Зазвичай, курсова показує на скільки добре студент засвоїв знання протягом навчального року з тієї чи іншої дисципліни.

Як написати курсову роботу? Поради

В ідеалі, курсова має писатися студентом самостійно, але у сучасних студентів є можливість замовляти допомогу в написанні робіт. Сьогоднішній світ розвивається з такою швидкістю, що майже всі студенти зараз не тільки навчаються, а щей працюють. Враховуючі, що в добі 24 години, часто буває складно знайти час для навчання, роботи та ще й написання курсової роботи. Тому, в таких випадках на допомогу приходить наша компанія. Ваш персональний менеджер підбере для Вас найкращого автора, який буде готовий написати для Вас курсову у будь-які терміни.

Як відбувається захист курсової роботи?

Захист курсової відбувається в присутності навчальної групи та викладачів. В процесі захисту, студент має детально розповісти про сутність своєї роботи, про висновки, результати, що були отриманні при написанні. Колеги та викладачі можуть ставити питання про роботу.

Чи потрібні роздаткові матеріали та презентації?

Бажано, щоб студент мав роздаткові матеріали та презентації. На захисті у Вас буде всього 10-15 хвилин для презентації своєї курсової роботи. Тому, радимо завчасно підготувати стислий зміст своєї роботи, де будуть виділені найголовніші моменти, щоб комісія змогла оцінити тільки найдоцільніші частини Вашої роботи. Роздатковий матеріал буде допомагати ще й візуально сприймати текст роботи, за допомогою графіків, рисунків, схем тощо. Також, роздатковий матеріал впливає на додаткові бали.

Що таке додатки?

Що таке методичка/методичні матеріали?

Методичні рекомендації – це документ, в якому знаходяться вимоги, рекомендації, побажання і правила написання наукової роботи. Зазвичай, методички використовуються тільки для курсових та дипломних, бакалаврських та магістерських.

Що таке додатки?

Скільки сторінок в курсовій роботі? Який об’єм?

Переважно, курсова робота складається з 25-30 сторінок безпосередньо тексту. Проте, є багато винятків, особливо для технічних та природних спеціальностей. Точна кількість сторінок, що мають бути в роботі, завжди зазначена в методичці, тому, перш ніж починати писати або замовляти, завжди перевіряйте вимоги.

Теми курсових робіт

Тему своєї курсової роботи кожен студент може обрати як зі списку тем, який видають його групі на кафедрі, так і запропонувати свою тему, якої немає в списку. Другий варіант, а саме, пропонувати власну тему варто тільки в тих випадках, коли Ви дуже добре орієнтуєтесь в питанні та готові його розкрити на 30 стр.

Приклад курсових робіт

Оформлення курсових робіт. Вимоги

У 90% випадків стандарти оформлення роботи одні й ті ж, але все ж, важливо завжди попередньо вивчити методичні матеріали, які Вам надають на факультеті. Так як методичка – це затверджені вимоги конкретно до Вашої роботі. Буває, що Ви написали роботу, орієнтуючись на чужу методичку і у Вас з’являються багато правок від керівника, щоб привести її до такого виду, як необхідно.

Структура курсової роботи

Курсову роботу умовно поділяють на:

  1. Вступну частину, яка містить: титульний аркуш, реферат, зміст, перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів.
  2. Основну частину, яка містить: вступ, основний текст роботи (який подається у вигляді розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів),
  3. Заключну частину, яка містить висновки, список використаних джерел, додатки.

Обсяг курсової роботи не повинен перевищувати 40 стор. Загальний обсяг кожної частини становить:

  1. Титульний аркуш – 1 сторінка (додаток А).
  2. Завдання на курсову роботу – 2 сторінки (додаток Б).
  3. Реферат– 1 сторінка (додаток В).
  4. 4. Зміст – 1 сторінка (додаток Г).
  5. 5. Вступ – 1-2 сторінки (додаток Д).
  6. 6. Основна частина – 20-25 сторінок.
  7. Висновки – 1-2 сторінки.
  8. 8. Список використаних джерел – 1-2 сторінки.
  9. 9. [Додатки].

Кожний структурний елемент починають з нової сторінки (окрім підрозділів, пунків та підпунктів).

 Вимоги до структурних елементів вступної частини

Вступна частина роботи містить такі структурні елементи: титульний аркуш, реферат, зміст, перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за потреби). Кожен структурний елемент вступної частини починають з нової сторінки.

Титульний аркуш є першою сторінкою курсової роботи. На ньому мають бути вказані:

  • найменування вищого навчального закладу та циклової комісії (повні назви);
  • повна назва роботи;
  • шифр академічної групи та прізвище, ім’я, по батькові студента;
  • шифр і найменування спеціальності, освітньої програми;
  • посада, науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали наукового керівника;
  • назва міста і рік виконання роботи.

Інформацію, що подається на титульній сторінці, допускається розташовувати без обов’язкового дотримання якоїсь певної відстані між її окремими блоками.

Переноси слів у заголовках титульного аркуша не допускаються.

Повна назва роботи включає в себе слова «КУРСОВА РОБОТА», назву дисципліни та тему курсової роботи. Слова «КУРСОВА РОБОТА» та назву курсової роботи виконують великими літерами посередині рядка (лапки не ставлять), назву дисципліни – малими літерами, крім великих заголовних, не підкреслюючи, без крапки в кінці.

Дані про виконавця курсової роботи, наукового керівника оформлюють так: ліворуч вказують шифр академічної групи студента, посаду, науковий ступінь, вчене звання наукового керівника, далі лишають вільне місце для особистих підписів, дат і праворуч від них у відповідних рядках розміщують прізвища, ім’я, по батькові (ініціали) осіб, які підписали роботу, нижче від особистих підписів проставляють дати підписання.

Дату оформлюють арабськими цифрами в рядок у такій послідовності: число, місяць, рік.

Наприклад, дату слід оформлювати так: 08 листопада 2018 року, 08.11.2018 або 08.11.18 (після останньої цифри крапку не ставлять).

Назву міста, рік виконання роботи проставляють посередині рядка в нижній частині титульного аркуша (без вживання слова “рік” або “р.”).

Завдання до курсової роботи розміщують після титульного аркушу. (Додаток Б).

Реферат розміщують після завдання до курсової роботи, починаючи з нової сторінки (Додаток В). Він призначений для ознайомлення з роботою в цілому. Реферат має бути стислим, інформаційним і містити відомості, які дають змогу прийняти рішення про доцільність читання всієї роботи. Реферат курсової роботи слід складати не більш, ніж з 500 слів, і розташовувати на одній сторінці формату А4.

Реферат має включати дані про:

  • обсяг роботи, кількість джерел згідно зі списком використаних джерел, кількість додатків, ілюстрацій, таблиць;
  • текст реферату;
  • перелік ключових слів.

Текст реферату має послідовно відображати таку інформацію: об’єкт і предмет дослідження; мета роботи; методи дослідження; основні характеристики об’єкта дослідження; отримані результати; наукова і практична значимість роботи.

Ключові слова – це основні поняття, терміни, що характеризують суть роботи, їх перелік має складатися з 5-15 слів (словосполучень), надрукованих великими літерами в називному відмінку в рядок через коми і розташовують їх у кінці реферату.

Зміст розміщують після реферату курсової роботи, починаючи з нової сторінки. Він відбиває структуру роботи: перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (якщо такий є); вступ; послідовно перелічені найменування всіх розділів, підрозділів, а також пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки); висновки; список використаних джерел; заголовки додатків, а також номери сторінок, на яких розміщений початок певного структурного елемента. У змісті можуть бути перераховані номери та назви ілюстрацій і таблиць з позначкою сторінок, на яких вони починаються (Додаток Г).

 Вимоги до структурних елементів основної частини

Основна частина курсової роботи складається зі вступу, основного тексту роботи, висновків, списку використаних джерел.

Вступ починають з окремої сторінки. У ньому насамперед викладають оцінку сучасного стану теми (проблеми, питання, завдання курсової роботи), зазначаючи, які прогалини знань існують, які вчені та спеціалісти займаються цією темою (проблемою, питанням); тенденції розв’язання поставлених завдань; актуальність роботи, її мету, галузь застосування, зв’язок з іншими темами (проблемами, питаннями); структуру роботи. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми та необхідність її дослідження.

Мета і завдання дослідження. Формулюються мета роботи і завдання, які необхідно виконати для її досягнення. Не слід формулювати мету за допомогою наступних мовленевих зворотів: «Дослідження…», «Вивчення…», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету. Треба писати: «Дослідити …», «Вивчити…»

Далі визначають об’єкт і предмет дослідження. Якщо в роботі добре сформульовано мету й завдання, то визначення об’єкта й предмета дослідження, як правило, не викликає труднощів. Об’єкт – це процес або явище щодо проблемної ситуації, вибраний для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, що є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає назву теми курсової роботи, зазначеної на титульному аркуші. Об’єкт – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. Предмет – це те, що знаходиться в межах об’єкта.

Наступним кроком є вказівка на методи дослідження. Подається перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої мети. Перераховувати їх, треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначити, що саме досліджувалося і яким методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Структура роботи (дослідження) призначенна для опису загальної структури роботи (вступ, кількість розділів і підрозділів, додатки, примітки до розділів, список використаних джерел) і позначення загальної кількості сторінок тексту дослідження, кількості використаних у дослідженні найменувань джерел та літератури, а також кількості розроблених додатків.

Основний текст роботи – це виклад відомостей за темою (проблемою, питаннями, завданнями курсової роботи), які є необхідними і достатніми для розкриття сутності роботи та її результатів. Основний текст роботи складається з розділів (питання, завдання курсової роботи), які можна поділяти на пункти або на підрозділи і пункти. У пунктах, якщо потрібно, виокремлюють підпункти. Кожен розділ починають з нової сторінки. Текст розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів має містити закінчену інформацію, бути викладений послідовно, логічно, юридично аргументовано, з висвітленням існуючих проблем. Якщо з тієї чи іншої теми (проблеми, питання) у літературі існують різні точки зору, їх слід навести, проаналізувати, позначити найбільш вдалу або, може і відмітну від інших власну позицію з цього приводу.

При викладанні основного тексту роботи, обов’язково потрібно посилатися на джерела інформації, що містяться у списку використаних джерел. Наводячи цитати, варто застосовувати ті чи інші мовні засоби, які використовують при прямому та непрямому цитуванні (переказі) джерел. Подаючи матеріал, необхідний і достатній для розкриття сутності теми, проблеми, питання, його можна ілюструвати кресленнями, графіками, схемами, діаграмами тощо, оформлювати у вигляді таблиць, підтверджувати прикладами з практики. Текст роботи викладається від третьої особи або у формі безособових речень, без займенників «я» та «ми». Вирази «у цьому році», «у цей час», «у минулому році» та т.п. необхідно заміняти точною датою, вказати рік і місяць. Після назви місяця слово «місяць» не пишеться.

Висновки розміщують безпосередньо після викладення основного тексту роботи, починаючи з нової сторінки. Тут узагальнюють і подають найважливіші наукові та практичні результати (негативні також), отримані в роботі, з формулюванням розв’язаної проблеми (завдання) та значення її для практики. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового або практичного використання здобутих результатів. У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі розкривають методи розв’язання поставленої в роботі проблеми (завдання), наводять їх практичний аналіз, порівняння з відомими рішеннями. У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати їх достовірність, викласти рекомендації щодо їх використання. Далі викладають рекомендації, у яких визначають подальші розробки з теми, проблеми чи окремих питань, що вважаються за необхідні, а також вказують на можливості ефективного наукового та практичного використання отриманих результатів, наприклад, щодо змісту проблеми дослідження, їх реалізації, вдосконалення певної технології тощо. Рекомендації мають бути конкретними та підкріплюватися суттю роботи. Текст загальних висновків може бути поділений на пункти.

Завершується текст роботи бібліографічним описом використаних джерел. Описи у «Списку використаних джерел» повинні бути повними і точними з дотриманням вимог державного стандарту. 

Вимоги до додатків

За потреби до роботи у вигляді додатків доцільно включити допоміжний матеріал, необхідний для її повноти сприйняття: проміжні математичні доведення, формули і розрахунки; таблиці допоміжних цифрових даних; протоколи та акти випробувань, впроваджень; розрахунки економічного ефекту; інструкції і методики, опис алгоритмів і програм розв’язання завдань за допомогою комп’ютера, які розроблені у процесі виконання роботи; ілюстрації допоміжного характеру.

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ курсової РОБОТИ

Загальні вимоги до оформлення роботи

Робота друкується текстом у редакторі Microsoft Word. Шрифт – Times New Roman Cyr, розмір – 14 pt, міжрядковий інтервал – полуторний. Текст друкується на одній стороні аркуша. Розмір паперу – А4 (210х297), орієнтація – книжкова, верхнє поле – не менше 20 мм, нижнє – не менше 20 мм, ліве – не менше 20-25 мм, праве – не менше 10 мм. Абзацний відступ має бути однаковим по всьому тексту в межах 12-15 мм.

У тексті роботи не використовуються переноси слів. Вирівнювання тексту задається «по ширині».

Шрифт друку має бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту роботи має бути однаковою.

Дозволяється вписувати в текст курсової роботи окремі іноземні слова, формули, умовні знаки чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту має бути наближеною до щільності основного тексту.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «ДОДАТКИ» (за необхідності) та «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», друкують великими літерами симетрично до тексту та центрують на сторінці. Кожен заголовок розміщують з нової сторінки та після нього залишають 1 пустий рядок.

Розділи, підрозділи, пункти та підпункти слід нумерувати арабськими цифрами. Цифру, що вказує на порядковий номер розділу, ставлять після слова «РОЗДІЛ», наприклад «РОЗДІЛ 1», «РОЗДІЛ 2» тощо. Після цифри крапку не ставлять. Наприклад:

« …

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМНОЇ СИСТЕМИ

…»

Заголовки підрозділів та пунктів друкують маленькими літерами. Шрифт напівжирний. Кожний підрозділ нумерується відповідно до розділу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Переноси слів у заголовках не допускаються. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Наприклад: «…

Обрання операційної системи та мови програмування. Середовище програмування

 Інтерфейс андроїд-додатку

 

…»

Пункти та підпункти мають порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається із номера розділу та порядкового номера пункту, або із номерів розділу, підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. У кінці номера пункту крапку не ставлять, наприклад «1.1» (перший пункт першого розділу), «1.2» (другий пункт першого розділу) або «1.2.1» (перший пункт другого підрозділу першого розділу), «1.2.2» (другий пункт другого підрозділу першого розділу) тощо. Після підпунктів не залишають вільного рядка.

Не допускається розміщувати назви підрозділів, пунктів у кінці сторінки, а текст переносити на наступну сторінку. Також не можна залишати на попередній сторінці після назви чи переносити на наступну два рядки тексту. Їх має бути не менше трьох.

Нумерація сторінок – у верхньому правому куті (параметри шрифту зберігаються). Титульний аркуш не нумерується.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака № і без крапки в кінці.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, не проставляючи його номера. Не проставляють номер на сторінках змісту, переліку умовних позначень та першої сторінки вступу, але включають до загальної нумерації сторінок. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 5. ВИСНОВКИ».

Оформлення посилань

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело, окремі результати, думки, ідеї, цифри, факти з яких наводяться в роботі, або для критичного аналізу того чи того друкованого твору в курсовій роботі необхідно наводити цитати. Науковий етикет вимагає точного відтворення цитованого тексту, без найменшого спотворення змісту джерела.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати подається в лапках і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

б) цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати: на початку, всередині, в кінці. Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, він не зберігається. Наприклад: як зазначає М. Тимошик, «добре знання видавництв-конкурентів, … постійний аналіз їхньої діяльності – один із найважливіших чинників створюваної видавничої програми» [1, с.74].

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами) необхідно бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і робити відповідні посилання на джерело;

д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те і те знижує рівень наукової роботи: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу;

е) якщо автор курсової роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім тире і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – Г.М.), (підкреслено нами. – Г.М.), (розбивка наша. – Г.М.).

Віршована цитата оформлюється двома варіантами:

построфно:

Кипучість натури спонукала О. Телігу до почувань сильних, характерів безкомпромісних:

Я руці, що била, не пробачу –

Не для мене переможний бич!

Знай одно: не каюсь я, не плачу,

Ні зітхань не маю, ні злоби [3, с.75].

— цитата без збереження віршованих рядків: Коли Д. Донців, під впливом ідей якого перебувала О. Теліга, розворушив своїм ученням тодішнє сонно – паралітичне суспільство, поетеса зуміла направити волю в конкретне річище національно-визвольної боротьби: «Перейдемо убрід бурхливі води, Щоб взяти повно все, що нам належить…» [4, с.52].

Якщо цитату оформляють як пряму мову, тобто супроводжують словами автора наукової роботи, який її наводить, то застосовують при цьому відповідні розділові знаки.

Якщо цитата синтаксично пов’язана з авторським текстом, перше її слово пишеться з малої літери. Наприклад: Залежно від форм власності в Україні можуть створюватись і діяти видавництва таких видів: державне, комунальне, приватне, колективне» [1, с.47].

З малої букви цитата пишеться й тоді, коли вона виділяється синтаксично підрядним зв’язком. Наприклад: М. Тимошик, аналізуючи основні етапи створення видавничої програми, зауважує, що «важливим має бути лише одне – компетентність видавця в обраній сфері діяльності» [1, с.74].

Якщо автор роботи переказує думку вченого, а не цитує, тоді текст у лапки не береться, а у квадратних дужках зазначається порядковий номер: Наприклад: В. Теремко виділяє такі системи дистрибуції книжкової продукції: конвенціональну, договірну, адміністративну [2, с.184]. Цитати мають органічно вписуватися в контекст роботи.

Посилатися на першоджерела необхідно тоді, коли ви використовуєте дані (факти, обґрунтування), узяті з наукових праць інших авторів. Якщо у вас виникла потреба використати висловлювання (цитату), на яке посилається дослідник, працю якого ви опрацьовуєте, вам необхідно розшукати першоджерело, перевірити цитату, пересвідчитися в її правильності, а разом з тим прочитати і всю працю, щоб не пропустити цікавих міркувань щодо вашої теми. У випадку, коли потрібна праця відсутня в доступних для вас бібліотеках, можливе розміщення цитати з посиланням на іншого автора, із зазначенням у квадратних дужках [цит. за ….. ]. Наприклад: Завдання українського мистецтва націоналісти вбачали у «виведенні всіх цінностей, які б скріплювали, а не розслаблювали душу нації…» [цит за : 29, с.4].

Цитати з праць не українських авторів треба перекладати українською мовою.

Не допускається об’єднання в одне ціле кілька цитат, узятих з різних місць того самого або різних джерел. Кожна цитата має оформлятися окремо.

Усі цитати обов’язково супроводжуються посиланням на джерело (це дозволяє в разі потреби перевірити правильність цитування, підвищує відповідальність за цитований текст).

Посилання в роботах треба оформлювати у вигляді квадратних дужок одразу після цитати. Спочатку арабськими цифрами зазначають порядковий номер джерела, під яким воно внесено в «Список використаних джерел», а потім через кому – номер сторінки (чи сторінок), на яких міститься саме та інформація, на яку робиться посилання, «…текст цитати..» [20, с. 48-49]. У випадку посилань на декілька робіт одного автора у квадратних дужках номери проставляються через крапку з комою: [20; 23]. Якщо в роботі тільки згадується якесь видання (джерело інформації), то посилання на нього не передбачає вказівку конкретних сторінок, наприклад, «… у працях М. Тимошика [4-6], Е. Огар [8]…», «… як зазначається в роботі (вказати автора) [15]». Не можна закінчувати цитату в одному рядку, а посилання на неї переносити на наступний кінцевий рядок абзацу. Для уникнення цього необхідно використовувати нерозривний пробіл.

При посиланні на розділи, підрозділи, додатки курсової  роботи зазначають їх номери, наприклад, «… у розділі 1 …», «… за 3.2.2 …», «… відповідно до 2.1.1 …», «… у додатку А …».

Оформлення прикладів – фактичного матеріалу

Кожний приклад, наведений у тексті курсової роботи, повинен точно паспортизуватися.

Посилання на газетне чи журнальне видання подається таким чином: прізвище автора, заголовок матеріалу, назва видання, рік, число, місяць, сторінка: [Василенко Б. Сказочная реальность. – Суббота плюс. – 2011. – 10-17 марта. – С.6].

У разі цитування теле- або радіопрограми треба вказати автора (авторів), назву, канал, рік, число. Наприклад:  [Куликов А. Свобода слова. – ICTV. – 2019. – 01 березня]. Якщо посилань небагато (до 5-ти), їх можна подати у списку використаних джерел. Також можна оформити окремим списком джерел ілюстративного матеріалу: як тільки починають аналізувати те чи те явище, при першому наведенні прикладу заносять до списку використаної літератури те джерело, з якого добирався фактичний матеріал, і біля прикладів у квадратних дужках зазначають порядковий номер джерела відповідно до його позиції в списку, а через кому – сторінку, звідки взято приклад: «К жанру фантастики можно отнести и заявления Бориса Петрова, что в Киеве прислушаются к запорожским предпринимателям и пойдут им навстречу» [8, с.6]. Відповідний опис у переліку посилань: [Василенко Б. Сказочная реальность. – Суббота плюс. – 2011. – 10-17 марта. – С.6].

Посилання на електронне джерело здійснюється у квадратних дужках однією цифрою – порядковим номером джерела у списку використаних джерел: [12].

Уживання досліджуваного явища в прикладах-ілюстраціях набирають іншим шрифтом.

Весь ілюстративний матеріал не може бути використаний при аналізі, щоб уникнути перевантаження ним описової частини, слід подавати не більше п’яти найбільш виразних і яскравих прикладів, а загальну кількість позначати цифрою або винести в додатки.

Оформлення перерахувань (списку)

Перерахування можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед перерахуванням ставлять двокрапку. Якщо перелік нумерується, то перед кожною позицією ставиться її номер, а назва пункту починається з великої літери; наприкінці пункту ставиться крапка. Якщо перелік не нумерується, то перерахування оформлюється через дефіс з малої літери. При цьому в кінці кожної позиції ставиться крапка з комою, а після останньої позиції – кома. Переліки багатомірної деталізації нумеруються відвовідно до рівня «1.», «1.1», «1.2»,…, «2.», «2.1»,… і т.п. Наприклад:

«Архітектура Google Android складається з наступних рівнів:

  1. Ядро OS Linux забезпечує функціонування системи. Воно відповідає за безпеку, управління пам’яттю, енергосистемою і процесами, а також надає мережевий стек і модель драйверів;
  2. Програмне забезпечення проміжного шару – набір бібліотек (Libraries), призначений для забезпечення найважливішого функціоналу для додатків;
  3. …».

Список також можна оформити без нумерації:

«Архітектура Google Android складається з наступних рівнів:

  • ядро OS Linux забезпечує функціонування системи. Воно відповідає за безпеку, управління пам’яттю, енергосистемою і процесами, а також надає мережевий стек і модель драйверів;
  • набір бібліотек (Libraries), призначений для забезпечення найважливішого функціоналу для додатків;
  • …».

Правила запису формул

Формули і рівняння розташовують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Формули і рівняння нумеруються порядково в межах розділу, наприклад, формула (3.1) – перша формула третього розділу. Пояснення значень кожного символу і числового коефіцієнта варто давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки. Формули, що ідуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюються комою. При виконанні на комп’ютері слід користуватися редактором Microsoft Equation 3.0 або іншими аналогічними версіями. Наприклад:

 

, (3.1)

 

де Кобл – коефіцієнт обліковості персоналу підприємства;

    Фном – номінальний (фактичний) час роботи, год.

Оформлення ілюстрацій

Ілюстрації (креслення, малюнки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) варто розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Таблицю, малюнок, розміри якого більші від формату А4, враховують як одну сторінку і розмішують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках. На всі ілюстрації повинні бути посилання. Якщо ілюстрації створені не автором курсової роботи, необхідно при їх використанні дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права.

Ілюстрацію разом з її назвою розміщують після пояснювальних даних, наприклад, «Рисунок 3.1 – Блок-схема алгоритму програми». Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, наприклад, рисунок 3.2 – другий рисунок третього розділу. Якщо в розділі є тільки одна ілюстрація, її не нумерують. Якщо ілюстрація не поміщається на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщаючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані — на кожній сторінці і під ними позначають: «Рисунок ___, лист ___».

Оформлення таблиць

Зазвичай таблиця складається із таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка, боковика, заголовків вертикальних граф, горизонтальних рядків і вертикальних граф. Таблицю треба розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті роботи. Якщо таблиці створені не автором курсової роботи, необхідно при поданні їх дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права.

Таблиці необхідно нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться в додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, Таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу. Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. Посилання на таблиці в тексті позначають словом «Табл.» і нумерують послідовно в межах розділу. Наприклад: (Табл. 2.1).

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею упідбір зі словом «Таблиця». Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці. Назву не підкреслюють. Наприклад:

«Витрати за цією статтею складаються з планового фонду зарплати всіх категорій працівників, зайнятих у розробці програми. Розрахунок зарплати ведеться на підставі даних про трудомісткість, представлених в таблиці 2.1.

 

Таблиця 2.1 Розрахунок основної заробітної плати

 

Посада виконавця Чисельність, чол. Місячний оклад, грн. Кількість місяців Сума заробітної плати, грн.
Програміст 1 5 000 3 15 000
Аналітик 1 6 000 0,25 1 680
Підсумок 2 16 680

…».

 

Якщо таблиця займає більше 1 аркуша, тоді слово «Таблиця ______» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть «Продовження таблиці _____» із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

Таблиці, за необхідності, можуть бути перелічені у змісті з зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок, на яких вони розміщені.

Оформлення списоку використаних джерел

Назви використаних джерел слід розташовувати в списку згідно з порядком посилань у тексті з їх наскрізною нумерацією.

Список використаних джерел повинен містити тільки ті джерела, які використані при написанні курсової роботи. Кожен запис роблять з нового рядка, нумерують. Відомості про джерело включають: прізвище та ініціали автора (авторів), назву, місце видання, видавництво і рік видання, кількість сторінок; назву журналу (збірки, бюлетеня), рік, том (номер), сторінки, – якщо це друкована стаття; адреса URL, – якщо це інтернет-ресурс.

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної і видавничої справи (Національного стандарту України ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання»). Приклад оформлення «Списку використаних джерел» наведено в додатку Ж.

Офомлення додатків

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розмішуючи їх у порядку появи посилань у тексті.

Якщо додатки оформлюють як продовження роботи, кожен із них починають з нової сторінки. Їм дають заголовки, надруковані угорі великими літерами по центру сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток____» і велика літера, що позначає додатки. Усі види додатків повинні мати тематичний заголовок, а якщо додатків кілька – тоді літерно-числові номери (Додаток А.1). Додатки треба позначати послідовно великими літерами українського алфавіту, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Кілька додатків можна верстати підряд чи кожний з нової сторінки. За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому випадку перед кожним номером ставлять позначку додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; Г.3.1 – підрозділ 3.1. додатка Г. Ілюстрації, таблиці тощо, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: Рисунок Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д. Якщо наявний лише один додаток, його можна не нумерувати. У тексті роботи посилання на додаток подаємо в круглих дужках із вказівкою на номер додатка. Наприклад: (Додаток А, Додаток А.1, або формула (Б.1) ˗ перша формула додатку Б).